Codein напиток Lean (лин) Похвистнево

Гофрон наркоман, как меня все называют, охуенно подходит мне в качестве альтернативного имени. Я ведь действительно являюсь законным представителем наркокультуры, кто-то тут теребил закладки, а я - закладки наркотиков. Чернушка, шабить, барбитураты - это мои главные герои в этой чертовой аддиктивной симфонии. Меня с самого детства тянуло в подполье, в притоны и наркоманские круги. Я ведь всегда был непоседой и знал, что этот мир даст мне нечто большее, чем скучные олимпиады по русскому языку. Кто-то считает, что наркотики убивают мозг, но они просто показывают его истинную сущность - это прекрасный песочный шаблон, в котором можно строить города из фантазий и сленговых жаргонизмов. Однажды, ковыряясь в интернете, я наткнулся на кидалу, который обещал мне настоящую чернушку. Конечно, я не мог упустить такую возможность и сразу же согласился на встречу. Когда я пришел на место, меня ожидал толкач, готовый продать мне свои чудесные закладки. Но что-то меня насторожило - он предложил сначала показать деньги, а потом уже получить товар. Это был пиздец какой-то, я же не на рынке овощей испорченных сидел! Но что мне оставалось? Я махнул на все рукой и согласился. Через некоторое время я получил свою порцию радости и поспешил применить ее. Разложив все на прямоугольном столике, я прикинул, сколько можно продержаться с этим ценным грузом. Он выглядел просто охуительно - белоснежные таблеточки, на которых было выгравировано название "гофрон". Ни один наркоман не мог пройти мимо такой красоты! Я начал исследовать скрытые свойства гофрона. Белый порошок, белые таблетки, белая радуга на подорожнике. Он вдавливался в мои легкие, разъедая их, но принося эйфорию, которую я так долго искал. Я нашел свое счастье, но сразу же понял, что это не один разовый опыт, это - любовь на всю жизнь. Гофрон стал моим наркотическим спутником, который сопровождал меня на олимпиаде по русскому языку. Стоило мне только приступить к подготовке к этому соревнованию, как вся реальность начала таять под влиянием гофрона. Я горел желанием выиграть и показать всем, что большой и сильный наркоман может быть гением русской словесности. В своих мечтах я уже видел, как меня поднимают на пьедестал победителей, как торжественно вручают награду и как я улыбаюсь, заметая последствия своих ошибок. На самом деле, мое участие в олимпиаде было немногое более сложным. Я шабил каждую ночь, чтобы освежить в памяти все те мудреные правила русского языка. Каждый раз, когда я курил траву, мне казалось, что слова начинают сливаться в одну огромную многоярусную кашу. Но это не пугало меня, ведь я знал, что настоящие гении способны разобраться в любой херне. И вот настал долгожданный день олимпиады. Я пришел туда, подготовленный, пьяный гофроном и полностью готовый показать всем свой особый подход к русскому языку. Поднимаясь на сцену, я чувствовал, как вокруг меня происходит настоящий наркотический рай. Мои слова звучали громче, их значения проходили сквозь серые мозговые клетки и создавали новые связи, новые пути в моей голове. Хоть я и не занял первое место, я чувствовал, что победил себя. Такого кайфа и такой уверенности в своих силах я не испытывал никогда раньше. Меня охватывала волна восторга, будто я выпал из виртуальной реальности и оказался в настоящем мире. Гофрон наркоман - это я, и я не собираюсь менять свою жизнь. Я счастлив, забывая о проблемах, рассеивая их просто так. Пусть многие считают нас потеряшками и шаблерами, но мы знаем, что наше счастье намного больше, и оно достигается через чернушку и закладки.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.